We Won’t Go Anywhere!
What mainly unites uptowns?
The smell of cat urine and cigarette smoke.
Now — the curfew and new laws:
Look closely at your neighbors to see who is false.
What now unites the whole of Ukraine?
Freedom, the desire for spring and victory,
Peace and kindness, despite the injured knees,
Broken windows and tired legs.
We are strong in spirit like our great-great-grandparents.
Heavenly soldiers are on our side.
We won’t go anywhere from the native house,
Neither in this nor another month and year.
What mainly unites uptowns,
Cities and villages, every home and house?
Boundless love and spiritual laws,
Where all Ukrainians are a big family.
.
Нікуди не підемо!
Що об’єднує в більшості спальні райони?
Запах котячої сечі й цигаркового диму.
Тепер — комендантська година й нові закони:
Приглядатись до ближніх, хто з них у гримі.
Що об’єднує нині усю Україну?
Воля, бажання весни й перемоги,
Миру й добра, попри збиті коліна,
Вибиті вікна та втомлені ноги.
Духом ми сильні із прадіда-діда.
Роти небесні — на нашому боці.
З рідного дому нікуди не підемо,
Ні в цьому, ні в іншому місяці й році.
Що об’єднує в більшості спальні райони,
Місто й село, кожен дім та будинок?
Безмежна любов і духовні закони,
Де усі українці — велика родина.
.
We Are at Home
«Mum, in a few days, I became like a real adult. —
A little boy says to his worried mother. —
I pick up toys myself. You don’t ask me for it anymore.
Maybe dad will play with us after the war…
But now, while sirens sound and we have to go down again
Into the cramped shelter of a nearby house,
Sing to all children your sweet lullaby,
Because there are children who lost their mothers.
Just don’t cry! It’s not time for tears, but faith!
My dad will return. And peace will surely come!
As always, in the spring forest, the animals will wake up.
Wicked people will become better, won’t they?
In these few days, I got older, like you, mum.
Without words, I understand your look, despair, hope, and fatigue.
But look carefully, what a beautiful sky we have,
What courageous people are among us. Finally — we are at home!»
.
Ми вдома
«Мам, я за кілька днів став, мов справжній дорослий. —
Каже маленький хлопчик трохи стривоженій мамі. —
Сам збираю іграшки, ти мене більше не просиш.
І, може, після війни тато пограє з нами…
А поки у місті сирени й треба спускатися знову
В тісне укриття будинку, сусіднього з нами,
Заспівай усім дітям теплу свою колискову,
Бо є діти тепер, які залишились без мами.
Ти тільки не плач! Бо час не для сліз, а віри!
І тато повернеться. Й мир безумовно буде!
Як завжди, з весною прокинуться в лісі звірі,
От тільки цікаво, чи зміняться підлі люди?
За ці кілька днів, здається, доріс, мам, до тебе.
Без слів розумію твій погляд, розпач, надію, втому.
Але глянь обережно, яке у нас гарне небо,
Які у нас мужні люди. І взагалі — ми вдома!»
.
Oleksandr Kozynets is a Ukrainian writer, scientist, teacher, and speech therapist. He is the author of six books of poetry, «The Card of Maria,» a novel, and other literary projects. He has a Ph.D. in Pedagogical Sciences and is the Associate Professor at the Mykhailo Dragomanov National Pedagogical University. He was born in Lubny, Poltava region and lives and works in Kyiv.
.
Anhelina Oliinyk is a Ukrainian philologist, literary editor, and student at the Taras Shevchenko National University of Kyiv. She translates poetry and teaches the Ukrainian language. She lives and works in Kyiv.